Поняття застави, законодавство України про заставу, застосування застави

     Застава  -  це  спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не 
встановлено   законом.  {  Частина  перша  статті  1  із  змінами, 
внесеними згідно із Законом N 997-V ( 997-16 ) від 27.04.2007 }
     В силу застави кредитор (заставодержатель) має право  в  разі 
невиконання  боржником  (заставодавцем)  забезпеченого    заставою 
зобов'язання одержати задоволення з  вартості  заставленого  майна 
переважно перед іншими кредиторами.
     Застава  виникає  на  підставі  договору,  закону або рішення 
суду.  {  Частина  третя  статті  1  в  редакції  Закону  N  997-V 
( 997-16 ) від 27.04.2007 }

Стаття 2. Законодавство України про заставу

     Цим Законом визначаються основні положення про заставу.
     Відносини застави, не передбачені  цим  Законом,  регулюються 
іншими актами законодавства України.

     Заставою  може  бути  забезпечена будь-яка дійсна існуюча або 
майбутня вимога,  що не суперечить законодавству України,  зокрема 
така,  що  випливає з договору позики,  кредиту,  купівлі-продажу, 
оренди,  перевезення  вантажу  тощо.  (  Частина  перша статті 3 в 
редакції Закону N 1255-IV ( 1255-15 ) від 18.11.2003 )
     Застава може мати місце щодо вимог, які  можуть  виникнути  у 
майбутньому, за умови, якщо є угода сторін про розмір забезпечення 
заставою таких вимог.
     Застава  має  похідний  характер  від    забезпеченого    нею 
зобов'язання.

Назад до змісту (статті 1-58)